Повторення
|
Магнітне поле постійного магніту та котушки зі струмом. |
Більше як 2000 років тому була відкрита
властивість магнітної стрілки орієнтуватись вздовж земного меридіана. Кінець
стрілки, повернутий на північ, дістав назву північного магнітного полюса, а
протилежний – південного. Було також відкрито взаємодію полюсів – притягання
різнойменних та відштовхування однойменних.
У 1820 році Ерстед відкрив явище відхилення
магнітної стрілки електричним струмом, а Ампер – взаємодію паралельних струмів
і висунув гіпотезу про те, що магнітні поля створюються струмами, тобто
рухомими електричними зарядами.
В магнетизмі всі струми поділяються на
макроструми, що зумовлені напрямленим рухом вільних носіїв (електронів, дірок,
іонів), і мікроструми, що зумовлені рухом електронів в атомах і молекулах; саме
мікроструми створюють магнітні поля постійних магнітів. Отже, магнітне поле –
особливий вид матерії, що створюється рухомими електричними зарядами (струмами)
і діє на рухомі заряди, провідники зі струмом та постійні магніти.
Досліди показують, що магнітне поле певним
чином орієнтує вміщений в нього контур зі струмом, тобто на контур з боку
магнітного поля діє момент сили. Цей момент дорівнює нулю в рівноважному
положенні контура, а в деякому положенні він – максимальний.
Пробний контур характеризується магнітним
моментом
Pм = ISn
де І – сила струму в контурі, S – його площа,
n – одиничний вектор нормалі до площини контура, напрямок якого визначається за
правилом свердлика.