Розрахунок електричних полів за допомогою теореми Гауса
Експериментально
встановлені закон Кулона і принцип суперпозиції принципово дозволяють вичерпно
описати електростатичне поле заданої системи зарядів в вакуумі. Однак,
властивості електростатичного поля можна виразити в іншій, більш загальній
формі, без допомоги уявлення про кулонівське поле точкового заряду.
Мал. 1 До визначення елементарного потоку ΔΦ . |
Введемо
нову фізичну величину, яка характеризує електричне поле – потік Φ вектора
напруженості електричного поля. Нехай в
просторі, де існує електричне поле, розташована деяка достатньо мала площадка
ΔS. Добуток модуля вектора Е на площу ΔS і на косинус кута α між вектором Е та нормаллю
n до
площадки називають елементарним потоком вектора напруженості через площадку ΔS
(мал.1):
|
ΔΦ = EΔS cos α = EnΔS,
|
|
де En
– модуль нормальної складової поля Е.
Мал. 2 Обчислення потоку Ф через довільну поверхню. |
Розгляньмо
деяку довільну замкнуту поверхню S. Якщо розбити цю поверхню на малі площадки
ΔSi, визначити елементарні потоки ΔΦi поля Е через ці малі площадки,
а потім їх просумувати, то в результаті ми отримаємо потік Φ вектора Е через
замкнуту поверхню S (мал. 2):
Ф =
∑ΔФі = ∑ EnіΔSі.
В
випадку замкнутої поверхні завжди вибирають зовнішню нормаль.
Теорема
Гауса стверджує:
Потік вектора напруженості електростатичного поля Е через довільну замкнуту поверхню дорівнює алгебраїчній сумі зарядів, розташованих всередині цієї поверхні, поділеній на електричну сталу ε0:
Ф = ∑qвнутр/ε0.
Для
доведення розгляньмо спочатку сферичну поверхню S, в центрі якої знаходиться
точковий заряд q. Електричне поле в будь-якій точці сфери радіуса R, перпендикулярне до її
поверхні і дорівнює по модулю
Е = Еn = q/(4πε0∙R2).
Потік
Φ через сферичну поверхню дорівнюватиме добуткові E на площу сфери 4πR2.
Отже
Ф = q/ε0.
Мал. 3 Потік електричного поля точкового заряду через довільну поверхню S, яка оточує заряд. |
Оточимо
тепер точковий заряд довільною замкнутою поверхнею S і розглянемо допоміжну
сферу радіуса R0 (мал.3.). Розгляньмо конус з малим тілесним кутом ΔΩ
при вершині. Цей конус виділить на сфері малу площадку ΔS0, а на
поверхні S – площадку ΔS. Елементарні потоки ΔΦ0 і ΔΦ через ці
площадки однакові. Справді,
ΔΦ0 = E0ΔS0, ΔΦ = EΔS∙cos α = EΔS '.
Тут ΔS ' = ΔS∙cos α
– площадка, виділена конусом з тілесним кутом ΔΩ на поверхні сфери радіуса r.
Оскільки Е/Е0 = r2/R02, a ΔS0/ΔS ' = R02/r2, отже ΔΦ0 = ΔΦ.
Звідси
випливає, що повний потік електричного поля точкового заряду через довільну
поверхню, яка охоплює заряд, дорівнює потоку Φ0 через поверхню допоміжної
сфери:
Ф = Ф0
= q/ε0.
Аналогічно
можна показати, що, якщо замкнута поверхня S не охоплює точковий заряд q, то
потік Φ = 0. (Всередині поверхні S зарядів немає, тому в цій області
силові лінії не утворюються і не обриваються.)
Узагальнення
теореми Гауса на випадок довільного розподілу зарядів випливає з принципу
суперпозиції. Поле будь-якого розподілу зарядів можна представити як векторну
суму електричних полів Е точкових зарядів. Потік Φ системи зарядів через довільну
замкнуту поверхню S буде складатись з потоків Φi електричних полів окремих
зарядів. Якщо заряд qi виявився всередині поверхні S, то він дає внесок
в потік, рівний qі/ε0 якщо ж цей
заряд виявився зовні поверхні, то внесок його електричного поля в потік буде дорівнювати
нулю.
Теорема
Гауса є наслідком закону Кулона і принципу суперпозиції. Однак якщо прийняти
твердження цієї теореми, за початкову аксіому, то її наслідком буде закон
Кулона. Тому теорему Гауса іноді називають альтернативним формулюванням закону
Кулона.
Використовуючи
теорему Гауса, можна в багатьох випадках легко визначити напруженість електричного
поля навколо зарядженого тіла, якщо заданий розподіл зарядів має певну симетрію
і загальну структуру поля можна передбачити з міркувань симетрії.
Прикладом
може бути задача про визначення напруженості електричного поля тонкостінного
однорідного зарядженого довгого циліндра радіуса R. Ця задача має симетрію
відносно вісі циліндра. З міркувань симетрії, електричне поле має бути
направлено вздовж радіуса. Тому для застосування теореми Гауса доцільно вибрати
замкнуту поверхню S в вигляді циліндра деякого радіуса r і довжини l, закритого
з обох кінців (мал. 4).
При r ≥ R
весь потік вектора напруженості електричного поля буде проходити через бічну
поверхню циліндра, площа якої дорівнює 2πrl,
так як потік через обидві основи дорівнює нулю. Застосування теореми Гауса дає:
Ф = Е∙2πrl
= ρl/ε0,
де ρ
- заряд одиниці довжини циліндра. Звідси:
Е = ρ/2πr∙ε0.
Цей
результат не залежить від радіуса R зарядженого циліндра, тому він застосовний також
до поля довгої однорідно зарядженої нитки.
Для визначення
напруженості електричного поля всередені зарядженого циліндра потрібно побудувати
замкнуту поверхню для випадку r < R. В силу симетрії задачі потік
вектора напруженості через бічну поверхню гаусівського циліндра має бути і в цьому
випадку Φ = E2πrl. За теоремою Гауса, цей потік пропорційний до
заряду, який є всередині замкнутої поверхні. Цей заряд дорівнює нулю. Звідси
випливає, що електричне поле всередині однорідно зарядженого довгого порожнистого
циліндра дорівнює нулю.
Аналогічно
можна застосувати теорему Гауса для визначення електричного поля в низці інших
випадків, коли розподіл зарядів володіє певною симетрією, наприклад, симетрією відносно
центра площини або вісі. В кожному з таких випадків потрібно вибирати замкнуту
гаусівську поверхню доцільної для цього випадку форми. Наприклад, в випадку центральної симетрії
гаусівську поверхню доцільно вибрати в виді сфери з центром в точці симетрії.
При осевій симетрії замкнуту поверхню потрібно вибирати в виді співвісного циліндра,
замкнутого з обох боків (як в розглянутому вище прикладі). Якщо розподіл зарядів
не володіє симетрією і загальну структуру електричного поля відгадати неможливо,
застосування теореми Гауса не може спростити задачу визначення напруженості
електричного поля.
Розгляньмо
ще один приклад симетричного розподілу зарядів – визначення напруженості
електричного поля рівномірно зарядженої площини (мал.5).
Мал. 5 Обчислення напруженості електричного поля
рівномірно зарядженої площини.
(σ – поверхнева густина зарядау, S – замкнута гаусова
поверхня). |
В цьому
випадку замкнуту поверхню S потрібно вибирати в виді циліндра, замкнутого з
обох боків. Вісь циліндра направлена перпендикулярно зарядженій площині, а його
торці розташовані на однаковій віддалі від неї. З міркувань симетрії поле рівномірно
зарядженої площини має бути всюди направлено вздовж нормалі. Застосування
теореми Гауса дає:
2ЕΔS = σΔS/ε0 або Е = σ/2ε0.
В
останній формулі σ – це поверхнева густина заряду, іншими словами, заряд,
котрий припадає на одиницю площі.
Отриманий
вираз для електричного поля однорідно зарядженої площини застосовний і до
випадку плоских заряджених площадок скінченого
розміру. В цьому випадку віддаль від точки, в якій визначається напруженість
поля, до зарядженої площадки має бути значно менша за розміри площадки.
Жирнішим виділено векторні величини.
Доцільно прочитати:
- 1. Електричний заряд.
- 2. Закон Кулона.
- 3. Вимірювання ЕРС джерела.
- 4. Електричне поле.
- 5. Закон Ома для електролітів.
- 6. Закон Ома.