Нобелівська премія з фізики - 2022

Нобелівська премія з фізики - 2022, 

або як вчені довели, що Айнштайн був не правий 

Троє вчених здобули знамениту нагороду за 

інноваційні експерименти в галузі квантової механіки, 

яка охоплює світ атомів та частинок.

Світлина Нобелівського комітету

У 2022 році Нобелівську премію з фізики здобули вчені Ален Аспе з Університету Париж-Сакле, Франція, Джон Клаузер з компанії JF Clauser & Associates, США та Антон Цайлінгер з Віденського університету, Австрія. На трьох вчені отримали грошову нагороду у розмірі 915 тисяч доларів США. Офіційне формулювання Нобелівського комітету, що пояснює за що вчені отримали Нобелівську премію, свідчить — "за експерименти із заплутаними фотонами, встановлення порушень у нерівності Белла та за інновації в квантовій інформатиці". У чому ж заслуги цих вчених і як вони довели, що Айнштайн був не правий, пише ScienceAlert.

Світ квантової механіки для багатьох здається дивним. Наприклад, у школі нас вчать тому, що за допомогою фізичних рівнянь можна точно передбачити, як поводитимуться ті чи інші предмети в майбутньому. Наприклад, куди полетить м'яч, якщо ми спустимо його з підвищення.

Але квантова механіка – це інше. Замість того, щоб передбачати окремі результати, вона розповідає нам про ймовірність виявлення субатомних частинок у певних місцях. Насправді частинка може бути в декількох місцях одночасно, перш ніж "вибрати" одне з них випадково під час вимірювань.

Ефект Ребіндера

Механічний ефект Ребіндера

    

Ріжемо скло ножицями

Ефект Ребіндера —це зміна механічних властивостей твердих тіл внаслідок фізико-хімічних процесів, що зумовлюють зменшення поверхневої енергії тіла. «Ефект Ребіндера» відкритий Петром Олександровичем Ребіндером у 1928 р.

Проявляється в зниженні міцності і підвищенні крихкості, пластичності твердих тіл, що полегшує їх руйнування. Поверхневими процесами, що обумовлюють ефект Ребіндера, можуть бути адсорбція, змочування електричний заряд поверхні, тощо.

Нобелівська премія з фізики - 2021

Нобелівську премію з фізики - 2021 

присуджено кліматологам

 Нобелівський комітет присудив найпрестижнішу премію в галузі фізики трьом дослідникам, чиї роботи допомогли людству зрозуміти, чому змінюється клімат і як на це впливає людина. Також вони вивели закони поведінки складних систем. 

Володарі цьогорічної Нобелівської премії з фізики Сюкуро Манабе (США), Клаус Хассельман (Німеччина) та Джорджіо Парізі (Італія)

Фото: Ill. Niklas Elmehed / Nobel Prize Outreach

 

Цього року Нобелівський комітет присудив найпрестижнішу премію в галузі фізики трьом дослідникам. Половину премії розділять між собою Сюкуро Манабе (США) та Клаус Хассельман (Німеччина), які окремо досліджували кліматичну систему Землі. А інша половина дістанеться Джорджіо Парізі (Італія), який вивчав закономірності поведінки атомів у деяких металічних сплавах, які виявилися актуальними й для інших складних систем. Зокрема, того ж клімату. 

Клімат розбрату 

Питання, чи справді клімат змінюється, не викликає сумнівів навіть у людей, далеких від науки — просто тому, що процес складно не побачити на власні очі. Йдеться про аномально спекотні літа, безсніжні й теплі зими, тривалі періоди посухи, або ж навпаки, надмірні опади. 

Але питання про причину цих змін досі викликає чимало суперечок. Хтось переконаний, що вирішальним чинником є діяльність людини — насамперед пов’язана зі спалюванням вугілля, нафти і газу. Водночас інші наполягають: навіть якщо людина здатна впливати на клімат планет, то точно не відіграє головної ролі.

Цікава фізика

Коанда ефект

Популярний ефект, відомий людству більше 100 років

Коанда ефект

Ефект Коанда — фізичне явище, назване на честь румунського науковця Анрі Коанди  і яке полягає у тому, що струмінь рідини (газу), який витікає з сопла, прагне відхилитись у напрямку до стінки і за певних умов прилипає до неї. Це приводить до утворення вторинної течії на периферії струменя, котра додатково підтримує захоплені частинки. Якщо поблизу струменя відсутні стінки, то струмінь називається вільним і тиск у всій області течії є сталим. При цьому струмінь не змінює свого напряму. Якщо поблизу струменя розташувати тверду стінку, то поперечний переріз вторинної течії зменшується з боку твердої стінки. Вказане приводить до відхилення струменя до стінки під дією зовнішнього (атмосферного) тиску до тих пір, поки струмінь не торкнеться стінки та не настане рівноважний стан.

Про шкільну фізику...

Цікаве у курсі фізики 11-го класу

Популярно та доступно для дітей про фізику сьогодення за ... 30 хвилин

1. Хвильова функція квантової механіки. 

2. Кіт Шредінгера. 

3. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга. 

4. Заряд "голого" електрона. 

5. Із теореми Віріала.

Эффект Мейснера

Левітація або ефект Мейснера-Оксенфельда 

При охолодженні надпровідника, що знаходиться в зовнішньому постійному магнітному полі, в момент переходу в надпровідний стан магнітне поле повністю витісняється з його обсягу. Цим надпровідник відрізняється від ідеального провідника, у якого при падінні опору до нуля індукція магнітного поля в об'ємі повинна зберігатися без зміни.

Ефект Мейснера — це явище швидкого затухання магнітного поля в надпровіднику.

Надпровідник є ідеальним діамагнетиком. У магнітному полі в надпровіднику індукуються макроскопічні струми, які створюють власне магнітне поле, що повністю компенсує зовнішнє. Це явище, відкрите в 1933 році німецькими фізиками Вальтером Мейснером та Робертом Охзенфельдом та отримало назву ефекта Мейснера.

Нобелівська премія з фізики - 2020

Нобелівська премія з фізики - 2020: 

і знову астрофізики

Нобелівську премію з фізики присудили за чорні діри 

Шведська королівська академія наук оголосила лауреатів Нобелівської премії 2020 року з фізики. Нагороду розділили Роджер Пенроуз, Рейнхард Гензель і Андреа Гез. Нобелівський комітет відзначив їхні дослідження, пов’язані з чорними дірами. 

Роджер Пенроуз отримав премію за відкриття, зроблене понад пів століття тому. У 1965 році він опублікував статтю, в якій, використовуючи математичні методи, переконливо довів, що існування чорних дір не просто теоретично можливе — воно майже неминуче. Вчений також детально описав механізм їх формування. Його робота зараз вважається найважливішим внеском у Загальну теорію відносності з часів Ейнштейна.